Мово рідна, слово рідне,

Хто вас забуває, 

Той у грудях не серденько- 

Тільки камінь має.   /С. Воробкевич/

   Щороку 21 лютого всі народи святкують Міжнародний День рідної мови. В цей день люди нагадують одне одному про те, як важливо берегти рідну мову. Адже вона - великий скарб народу.

   Ми, українці, маємо свою рідну мову - українську. Наша мова - одна з найпоширеніших у світі. Вчені довели, що вік української мови становить 7 тисяч років і налічує понад 300 тис. слів. Вона барвиста, співуча і лагідна. Тож кожен із нас і всі ми гуртом маємо добре знати й берегти найкращу квітку рідної землі - українську мову.

   Темі рідної мови присвячена мовна гра "О мово моя, як спів солов’я", яка відбулася в бібліотеці-філії №4 19 лютого. Ведуча заходу Харченко З.М. розповіла учням 10 класу ЗОШ №26 історію виникнення свята, скільки мов є у світі і які найпоширеніші, найскладніші і найлегші, а також про причини  їх зникнення. Молодь в свою чергу читали напам’ять вірші про мову, пригадали прислів’я та приказки, з великим задоволенням грали в ігри "Повна протилежність", "Міркуй добре", "Дивись в корінь" та ін. З неменшим захопленням розшифровували буквенно-числові ребуси та відповідали на запитання мовної вікторини.

   Їм не було часу нудьгувати тому, що почули багато нового, цікавого і корисного та пригадали те, що знали. 

   Доповненням заходу став тематичний перегляд літератури "Наша мова - мова мова вічної землі. Наше слово - слово вічного народу".

"Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому    письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив в мої руки  перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для  потрібного."

                                                                          Улас Самчук.

   Український філософ М. Шлемкевич вважав, що саме знайомство з найвидатнішими представниками певного народу є одним із шляхів до зрозуміння національного характеру народу. Безсумнівно, що Улас Самчук — одна з найяскравіших постатей українства, людина, яка зуміла втілити в собі найкращі риси української ментальності. Саме з нагоди 110 – річчя  цього письменника 17 лютого в бібліотеці – філії № 4 відбулося чергове засідання молодіжного клубу «Гармонія».

  Під час літературної години «Письменник з «Божою іскрою» учасники заходу  відкривали для себе Уласа Самчука, хто вперше, а хто і наново. Самчука, як  романіста, публіциста, критика, драматурга, перекладача, громадсько – політичного діяча.   

  Молодь з повагою і шаною віднеслася до  знайомства з життєвим і творчим шляхом  письменника, який « своїм шляхетним пером торкав сумління, пробуджував свідомість і плекав молоде покоління для правди, краси і волі».

     Кохання! Важко уявити існування людини без цього бентежного почуття.

     14 лютого весь світ відзначає День святого Валентина, свято усіх закоханих. І саме з цієї нагоди 12 лютого 2015 року до бібліотеки-філії № 4 завітали учні ДНЗ КПЛНП на годину фантазій "Любов придумана не нами. Вона від Бога нам дана". 

     На заході була атмосфера духовного піднесення. Ведуча Семизорова О.В. розповіла історії кохання видатних людей. Учні ознайомилися з літературними творами про кохання та ліричними музичними композиціями. Пролунали вірші О. Пушкіна, О. Олеся, Л. Костенко, В. Шекспіра, музика Шопена "Вальс № 69", Бетховена "Лунна соната" та ін. 

     Маємо надію, що присутні юнаки та дівчата замислилися  та відчули велику силу чистого кохання, яке облагороджує душу.

  

   В бібліотеці-філії № 4 за підтримки громадського об’єднання «КІПЦ» «Європейський клуб», зокрема Комарь Ганни Миколаївни, в рамках проекту «AlternEnd. Альтернативна освіта для ініціатив соціальних змін на місцевому рівні» відбуваються майстер-класи "В'язальні вихідні" для всіх бажаючих по в’язанню  шкарпеток, балаклав, рукавиць для воїнів АТО.       В'язальниці обмінюються досвідом, приносять вже готові вироби для передачі їх нашим військовим, спілкуються за чашкою чая та кави. 
 Пропонуємо вашій увазі відео про одну з таких  зустрічей. 

Під Крутами пішли в безсмертя

     В історії України є багато трагічних сторінок. Але бій під Кругами займає серед них особливе місце. Там з жорстоким ворогом у боротьбу стали юнаки, які ніколи не тримали в руках зброї – студенти Київського університету Святого Володимира та учні гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства,  їх було триста. І вони поклали голови за волю України.  

     29 січня 2015 року в бібліотеці-філії № 4 відбулася година історичної пам’яті «Вічна слава в кетягах калини», присвячена тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня; тим, хто спить у знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землях; тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити зі своєї пам’яті, героям, які полягли в страшному бою під Крутами.

     Протягом заходу першокурсники КПЛНП мали змогу усвідомити  рядки української історії, де вписано героїчний подвиг юнаків, що полягли за незалежність молодої Української Держави на станції Крути, 29 січня 1918 року. На заході лунали вірші,  присвячені пам’яті героїв та патріотичні пісні, які в наш нелегкий час, коли потрібно знову відстоювати Україну,  викликають особливі почуття. 

       Рясних вінків не клали вам,

       Жалоби в сурми не сурмили.

       Не знати жонам і синам,

       Де ваші сховані могили.

     26 січня 2015 року в бібліотеці – філії № 4 відбулася  історична година

«Ім’я, не забуте народом» ( до вшанування пам’яті жертв політичних репресій).

     В трагедії України 20 х -30 х років знайшла відображення трагічна доля мільйонів синів та дочок. Терор охоплював усі верстви населення. Було засуджено цілий ряд відомих державних  та партійних діячів, відомих учених, десятки рядових співвітчизників, які вірили в торжество ідей соціальної справедливості.

     З безодні часу повернулося до нас і, здається, назавжди, занесене пилом ім’я, уродженця Полтавщини – Михайла Соломоновича Богуславського.

     Як не прикро, але навіть коротких відомостей про цю людину ми не знайдемо ні на сторінках останнього видання Української Радянської Енциклопедії, ні в іншій історичній літературі.

         Хто ж він Михайло Богуславський?

         Який слід залишив на цій землі?

         Чому так довго перебував у небутті?

     Спираючись на архівні документи, спогади учасників -  з його біографією ознайомила учнів 10 класу ЗОШ 26  Рєзнік Ж.М. Народився М.Богуславський в 1886 році в робітничому Крюкові, навчався в Кременчуцькій початковій школі. В подальшому житті  Богуславський  працював на державних посадах, був головою Кременчуцької Ради робітничих і солдатських депутатів, обирався членом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету, керував плановою комісією Західно – Сибірського крайвиконкому, а згодом і Сибірмашбудом. Богуславський був запідозрений в диверсійній діяльності, в шпигунстві та був засуджений до вищої міри покарання – розстріл. 1.02.1937 року він був розстріляний. В 1987 р. Пленум Верховного Суду СРСР відмінив вирок, посмертно реабілітував М.Богуславського.

     Лише сьогодні, коли крок за кроком відтворюємо забуті сторінки Вітчизняної історії, М.Богуславський повертається до нас із трагічного забуття – повертається додому, в рідну незалежну Україну.

 Життя іде і все без коректур,

 і як напишеш, так уже і буде.

   Але не бійся прикрого рядка. 

             Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 

      Не бійся правди, хоч яка гірка, 

            не бійся смутків, хоч вони як ріки. 

Людині бійся душу ошукать,

            бо в цьому схибиш – то уже навіки.

                                                                Л. Костенко

   22 січня в бібліотеці – філії №4 відбулося чергове засідання молодіжного клубу «Гармонія», присвячене 390 – річчю від дня народження дівчини-легенди, народної поетеси - піснярки з Полтави Марусі Чурай та 85 річчю відомої української поетеси, авторки історичного роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко.

   Українській літературі щастить на великих жінок. Поруч з талановитими і легендарними українками (від піснетворки Марусі Чурай до розстріляної фашистами Олени Теліги) постає перед нами Ліна Костенко - ця красива, мудра, мужня, талановита жінка з вічною таємницею в очах... Залишившись нескореною, вона зберегла не тільки власну честь і гідність, а честь і гідність рідної літератури.

   ЇЇ історичний роман у віршах "Маруся Чурай" займає перше місце не тільки в  творчості поетеси, а й серед українських творів XX століття. В ньому насамперед  йдеться  мова не тільки  про долю легендарної дівчини, зраду та кохання, а про насущні проблеми української нації і держави.

   Під час заходу: рандеву з книгою «Тут все переплелось - легенда і життя» звучали  вірші Л. Костенко, уривки з її  роману «Маруся Чурай», демонструвалися відеокліпи з піснями на вірші поетеси, а також народні пісні, автором яких вважають Марусю Чурай.

   Для молоді ця зустріч була  новим відкриттям  гранів таланту української поетеси Ліни Костенко та  величі душі полтавської козачки, української Сафо, образ якої співмірний з найпринаднішими жіночими образами світової літератури.