Через віки з любов’ю
Життя без кохання,життя без любові -
То недо без сонця. то небо беззоре!
Життя неможливе,воно не існує,
Коли наше серце любові не чує.
Кохання, таємниче і загадкове, стояло, й стоїть біля витоків тих миттєвостей, коли в душах людських виникає щось незбагненно животворяще, викликає подив, захоплення, вводить у світ краси і величі.
Кохання - одна з найстраждальніших тем світової літератури від самого початку її існування.Саме воно є джерелом творчого натхнення багатьох поколінь. Воно поза віком і часом, воно панує над світом. Його вічна загадка завжди була в центрі поезії.Чому? Мабуть тому, що поети відчувають світ набагато тонше, набагато гостріше ніж будь - хто інший. Кохання - це та таїна, що дає їм поштовх до творчості, живлючу наснагу великого вогню. Закохані тягнуться до віршів, інтуїтивно відчуваючи, що в цьому натхненному мовленні можуть знайти вияв почуття, що їх переповнюють.
Поезії кохання було присвячено чергове засідання молодіжного клубу "Гармонія", що відбулося напередодні Дня св.Валентина, свята всіх закоханих,13 лютого, в бібліотеці- філії №4. Під час проведення поетичного камертону "Під стрілою купідона" ведучі читали вірші М.Старицького і М.Рильського, В.Симоненка і Л.Костенко, М.Гумельова і А.Ахматової, Ф.Петрарки і Данте Аліг’єрі та інших поетів.
Демонструвалися цікаві відеоролики, в яких звучали чарівні романси у виконанні О.Богомолець, молодіжний реп про кохання, пісні у виконанні Мірей Мат'є та Шарля Азнавура, ліричні мелодії оркестру Поля Моріа. Свої улюблені вірші про кохання змогли прочитати всі бажаючі.
Дві речі між людьми найбільшого вартують -
Життя й кохання - тіло і душа.
Без духа тіло - прах, його вітри роздують,
Й знаку не стане, заросте трава.
Так без кохання і життя тьмяніє,
Як лист осінній, піде в небуття.
Щасливий той, хто зрозуміть зуміє,
Що лиш Любов - продовження життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар