Нет, не из книжек наших скудных -

            Подобья нищенской сумы,

            Узнаете о том, как трудно,

            Как невозможно жили мы.

            Как мы любили горько, грубо.

            Как обманулись мы любя,

            Как на допросах, стиснув зубы,

            Мы отрекались от себя.

            И в духоте бессонных камер,

            Все дни и ночи напролет,

            Бес слов, разбитыми губами

            Шептали: «Родина - народ».

            И находили оправданья

            Жестокой матери своей,

            На бесполезное страданье

            Пославших лучших сыновей.

                                                            Ольга Берггольц

     13 січня 2014 р. в бібліотеці-філії № 4  відбулася історична година «У чужині, на диких цвинтарях» (до Дня українського політв’язня).

     Учасниками заходу були учні ЗОШ № 26, яким ведуча Рєзнік Ж.М. розповіла про масові незаконні репресії громадян в 20 - 50-х роках на Полтавщині.    
   ...Різні за віком, фахом, життєвим досвідом люди. Об'єднала їх спільна  трагічна доля. Відповідно до звинувачувальних висновків всі вони були визнані винними у підготовці і проведенні контреволюційної націоналістичної та шкідливої діяльності, в створенні,  керівництві або ж участі у котрреволюційній організації.                                                     

   Аркуш до аркушу підшиті у багатотомній справі протоколами допитів, очних ставок, інші матеріали. Кожен, хто наважувався висловити бодай слово, піддавався образам, цькуванню і легко міг опинитись  в концентраційному таборі. Один з них Майфет Григорій Йосипович – заарештований в 1934 році, був реабілітований в 1956 році за відсутністю складу злочинів.

      В пазурах смерті був і Бурмістров Микола Андрійович. Розстріляний 21 жовтня 1938 року. Реабілітований 8 червня 1957 року. 

   В’язень під № 6345 – Сербіченко Олександр Калістратович був заарештований 29 серпня 1937 року. А 14 січня 1938 року засуджений до вищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна. Ганебний ярлик «ворога народу» не вдавалося зняти з Олександра Сербіченко протягом двадцяти двох років.      

    Лише в 1960 р. повністю був реабілітований за відсутністю злочинів.

   Тихо, невпинно і назавжди відходять у небуття покоління людей і разом з ними мовчки поринули у бездонну глибінь їхні скорботні сторінки життя нашого народу.