Надходив ранок. Червень. Двадцять друге.

Народжувався з квітів і роси.

Хто на базар собі збирався,

А хтось травичку вже косив.

Не знали ще, що тінь лягла на плечі,

Що буде боляче малечі….

Такі жита, що не дістать рукою!

І раптом  стало полем бою,

І  сонце  зупинилося на мить.

    Щорічно, 22 червня, вже понад 73 роки ми відзначаємо День  Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Той недільний ранок, 22 червня 1941 року, скорботною сторінкою увійшов в життя мільйонів українців. У цей день розпочалася найжорстокіша війна в історії народу – Велика Вітчизняна, яка забрала життя кожного п’ятого нашого співвітчизника.

Сьогодні навіть важко уявити  масштаб випробувань, болю і горя, які випали на долю минулих поколінь. Ось чому в цей день ми згадуємо всіх тих, хто впав на полі брані, кого замучили  в концентраційних таборах, хто  жертвував найдорожчим – життям.

    20 червня  в бібліотеці - філії №4 відбувся вечір-пам’ять «Це на світанку сталося колись», на який були запрошені ветерани  Великої Вітчизняної війни, солдатські вдови та люди старшого покоління. Вони зі сльозами на очах згадували  22 червня 1941 року. Адже війна торкнулася кожної  сім’ї,  в одну мить змінила життя цих людей, перекреслила їхні мрії, забрала юність, щасливе дитинство.

      Хвилиною мовчання вшанували пам’ять солдат, які проявили героїчну мужність в роки війни і навічно залишились лежати на полі бою.

   В кінці вечора виступив хор ветеранів Ради громадськості мікрорайону №11 з воєнними піснями.   

               Кожен день, кожен час пам’ятайте

               Скільки жертв нам війна принесла!

               Все, що можна для миру віддайте,

               Збережіть для нащадків життя!