Роками  ніколи  пам’яті  не стерти

  Із року в рік часопис  віддаляє

Своїх нащадків далі від війни,

     Та червень  знов і знову нагадає,

                             Як із життя ішли його сини.

        Збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, за вікном буяє літо, приходять  у світ  нові покоління. Але не старіє, не зникає пам’ять тих літ, як і десятки років тому… Так  було і влітку 1941 року. І раптом війна….

            Гуркіт. Вибухи. Дим пожеж.  Крики поранених, плач жінок і дітей, стогін самої землі. Почалася найжахливіша війна в історії нашого народу. Це трагедія не тільки нашого народу, а й всього світу. Той недільний ранок, 22 червня 1941 року скорботною сторінкою увійшов в життя  мільйонів  українців.

          41-й.   Гіркі шляхи відступу. Згарища в містах і селах.

      41-й. Рік небаченої людської мужності. До останнього патрону, до останнього подиху.

      Безсмертному подвигу, ратній звитязі  рядових бійців і командирів, партизан і  підпільників, відомих воєначальників, учасників Руху Опору за межами  Вітчизни, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на священний бій з нацистами, а також тим, хто кував перемогу  в тилу, працюючи на фабриках і заводах, на ланах і фермах, хто не скорився і загинув в концентраційних таборах,  бібліотека - філія  № 4 присвятила  свій вечір – пам’ять «Коли війна прийшла в наш дім», який відбувся в контакт-центрі №2 Автозаводського району.

         Почесними  гостями вечора  були депутати  міської Ради  Кальченко О.В. і Сідерка Т.А. 

    Присутні зі сльозами на очах  згадували  перші дні війни. Особливо важливими ці спогади були для молодих захисників нашої країни, військовослужбовців в/ч 3059 Нацгвардії України, які прийшли віддати шану ветеранам, їх вдовам та дітям війни.  Музичним  оформленням заходу був виступ  хору контакт – центру № 2 та хору Спілки сліпих.

      І сьогодні ми в скорботі схиляємо голови, вшановуючи світлу пам’ять  героїв, які загинули в роки Другої світової війни. Війна  пролягла   через наші серця, стала  частиною всенародної людської пам’яті. Не щезне з пам’яті  людської, не йде  в забуття великий подвиг  нашого народу – його битва,  його перемога над нацизмом, І поки на землі  живуть люди, вони будуть  пам’ятати тебе, Солдате!

                        У День скорботи свічку запаліть,

 Згадайте тих, хто не вернувся з бою.

 Їм  слів не треба. Просто, помовчіть.

Хай буде Вічна пам’ять вам, Герої!..

.