Понад 12 років  16 листопада світ святкує  Міжнародний день толерантності. Цей день був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженого у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО.

   У ній йдеться  про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної незалежності  чи кольору шкіри. Толерантність –  поняття про активну моральну позицію, психологічну готовність до терпіння. В українському сприйнятті толерантність – це почуття любові і поваги. Потрібно  віддати  шану  кожному українському герою, який в час воєнного лихоліття боровся і бореться  за визволення  рідної  землі  від  тоталітарних загарбників.

          Свою Україну  любіте,

          Любіть її  во время люте,

          В останню тяжкую минуту

          За неї Господа моліть.

   Пам’ятаймо цей заклик  Великого Кобзаря. Якою буде Україна в майбутньому, вирішувати і вам молодим. То ж гуртуймося навколо національної ідеї, будьмо гідними наших славетних  ровесників, які віддали і  віддають своє життя за Україну.

       13 листопада в бібліотеці-філії  №4 відбулася  година порозуміння: «Толерантність – прагнення  до діалогу». З учнями 11 класу ЗОШ № 8 проведено  тренінг  психологом Кременчуцького ліцею нафтопереробної промисловості Бурдак Елеонорою Федорівною.

   За  допомогою  тестів  учні  змогли  визначити, наскільки  кожен із них являється толерантним. Вони для себе зрозуміли , що не  витрачаючи сили на  конфлікти, побутові війни, кожному доцільно  сформувати у собі  толерантність  як  рису  характеру.

        Досить яскраво проблему  толерантності   висвітила завідуюча бібліотеки Рєзнік Ж.М. у творах  класичної  та  сучасної  дитячої  літератури. Це і в Кіплінга «Маугли», в романі І.Тургенєва «Отцы и дети», О.С.Пушкіна «Евгений Онегин», в казковій фантастичній історії Ролінга про Гаррі Потерра, в байках І.Крилова «Лебедь, щука и рак», «Волк и ягненок», «Слон и Моська», в романі американської письменниці  Гаррієт Бічер-Стоу  «Хижина дяди Тома» та ін.

        Тільки мир  і  злагода, взаємодопомога, подолання  особистого  егоїзму приносить щастя  і  впевненість  в  майбутньому.

         Цінуйте  в  кожній  людині  особистість і  поважайте  її  думки, почуття, переконання. Сьогодні  варто  замислитися  над  цим  і  зробити  себе і  світ  хоч  на  краплинку  добрішим  та  толерантнішим.

Чародій сміху

   13 листопада минає 125 років від дня народження відомого українського гумориста Остапа Вишні. Цій даті присвячена літературна година «І слово його чарівне, і сміх його житиме вічно», яка відбулася в бібліотеці-філії №4.

     Письменник обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх – то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози. Він став родоначальником нового жанру – усмішки.  Сам Остап Вишня замислювався: «Оце я собі думаю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?.. І сам відповідав: «Треба – любити людину. Більше ніж самого себе».
   На захід були запрошені учні третього курсу КПЛНП. Разом з ведучою Харченко З.М. згадали про основні віхи життя гумориста, трагічні сторінки в його долі як політичного в’язня в таборах НКВС, лунали уривки спогадів письменника про свою біографію, гуморески та усмішки.  

     На літературній годині присутні переглянули уривки з фільму «Из жития Остапа Вишни», який було знято в 1991 р. на кіностудії ім. О. Довженко. Фільм розказує про історію кохання молодого українського письменника-сатирика Павла Михайловича Губенко і актриси Варвари Олексіївни Маслюченко. У фільм також включені унікальні кадри документальної зйомки прощання киян з письменником. 

    Щоб закріпити знання про видатного письменника, була проведена вікторина.

   Багато міг би нам розповісти великий архів Остапа Вишні, який після його арешту дружина письменника Варвара Олексіївна сховала у своїх харківських родичів, але він загинув у роки окупації. І нарешті — нещаслива доля значної частини доробку великого гумориста: після 1933 року всі його книжки були вилучені з бібліотек, жоден твір не перевидавався протягом 23 років. Тим-то й зумовлена та сумна обставина, що читачі й досі, через багато десятиліть по смерті письменника, не уявляють у повному обсязі творчість видатного майстра.

Українське слово споконвіку живе в піснях, легендах, у нашій історії й сьогоденні. Виткана і чарівною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою.

                    Але ж у нас прекрасна рідна мова.

                     Відтінків в неї стільки, скільки барв!

                     У ній – і сива давнина, й онова.

                     У ній – далеких предків пісня й сталь…

   9 листопада в нашій країні відзначається День української писемності та мови. До цього свята у бібліотеці-філії №4 ЦБС для дорослих організовано перегляд «Моя люба, мово, українська. Скільки в тобі рідного! Скільки в тобі близького», на якому представлена література про нашу рідну мову, про її значення у нашому житті і суспільстві.

                Ми пам’ятаємо, ми знаєм й бережем
Про ті події світлу пам’ять.
      Ми встанем на коліна ще і ще
         Перед всіма живими, Ветерани!

   28 жовтня – свято - День  визволення  України  від німецько- фашистських загарбників. Саме в цей день у 1944 році було  покладено кінець  поневоленню нашої землі нацистами, злодіянням, що чинили загарбники на території країни.  40 місяців палала земля  України, буйні трави та красиві польові  квіти  вкривались  багрянцем  крові її захисників – з 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року.

    Мов весняні струмки збігають роки, квітнуть дерева, половіють жита, приходять  у світ нові покоління. Але не старіє, не зникає пам’ять тих тривожних літ. Вона живе у спогадах бійців і в суворому  монументі, як свідок тих грізних років і переможних боїв, пильно дивиться на нас  в залах музеїв. Їхню мужність   і величну пам’ять постійно оберігає  наш народ передаючи, як святиню, у спадщину поколінь.

     До 70-ти річчя визволення  України  від німецько-фашистських загарбників в бібліотеці-філії №4 відбувся вечір-реквієм «Ми, живим Вам, даруємо нев’янучу пам’ять». На заході були присутні ветерани Великої Вітчизняної війни, солдатські вдови, діти війни та громада міста. З ніжністю та вдячністю учасникам бойових дій дарували квіти.

    На вечорі звучали воєнні пісні та вірші, демонструвалися уривки кінохроніки. Доповненням заходу став великий концерт членів Ради мікрорайону №16.

  

   14 жовтня все православне християнство святкує день Покрови Пресвятої Богородиці. З 1997 року цей день є і офіційним святом українського козацтва. Саме козацтво було тією силою, яка активно впливала на історію України 17-18 ст. Відзначаючи це свято, ми вшановуємо наше славне козацтво і наше історичне минуле.

    Цій події присвячений козацький турнір «Де козак, там і слава», який відбувся сьогодні, 13 жовтня, в бібліотеці-філії №4. Змагалися між собою дві команди: учні 9-х класів ЗОШ №8 та ЗОШ №17.

   Розпочалось змагання інтелектуальною розминкою.

   В Україні з давніх-давен козаки мірялися силою. Найсильніші учасники команд змагалися силою духу і міцністю рук.

   У кожного козака був вірний товариш – його кінь. Тому особливо цікавим став конкурс, завданням якого було – при підтримці команди намалювати свого уявного коня з зав’язаними очима. 

    Все було між учасниками команд:  і влучне слово, і дотепні жарти, вигадки й розваги. А отамани (члени журі) визначили переможців. Учасники заходу довели, що не перевелись серед нас справжні козаки і дійсно «Козацькому роду нема переводу».

   

    02.10.2014 року в бібліотеці-філії № 4 відбувся вечір-зустріч "Не дамо хворобі жодного шансу" до  Міжнародного дня людей похилого віку  та Дня ветерана.

  На захід був запрошений лікар-інфекціоніст четвертої міськлікарні Бобохонов Є.Х, який виступив перед громадою мікрорайону №16 та користувачами бібліотеки.  Особливо хвилювали літніх людей питання про лікування інфекційних захворювань та заходи, спрямовані на їх профілактику (таких як грип, ГРВІ та туберкульоз). Лікар звернув особливу увагу на шкідливість самолікування та  необхідність своєчасного звертання до спеціалістів.

  Розмова лікаря з присутніми пройшла в формі запитання- відповідь.