Рясних вінків не клали вам,

       Жалоби в сурми не сурмили.

       Не знати жонам і синам,

       Де ваші сховані могили.

     26 січня 2015 року в бібліотеці – філії № 4 відбулася  історична година

«Ім’я, не забуте народом» ( до вшанування пам’яті жертв політичних репресій).

     В трагедії України 20 х -30 х років знайшла відображення трагічна доля мільйонів синів та дочок. Терор охоплював усі верстви населення. Було засуджено цілий ряд відомих державних  та партійних діячів, відомих учених, десятки рядових співвітчизників, які вірили в торжество ідей соціальної справедливості.

     З безодні часу повернулося до нас і, здається, назавжди, занесене пилом ім’я, уродженця Полтавщини – Михайла Соломоновича Богуславського.

     Як не прикро, але навіть коротких відомостей про цю людину ми не знайдемо ні на сторінках останнього видання Української Радянської Енциклопедії, ні в іншій історичній літературі.

         Хто ж він Михайло Богуславський?

         Який слід залишив на цій землі?

         Чому так довго перебував у небутті?

     Спираючись на архівні документи, спогади учасників -  з його біографією ознайомила учнів 10 класу ЗОШ 26  Рєзнік Ж.М. Народився М.Богуславський в 1886 році в робітничому Крюкові, навчався в Кременчуцькій початковій школі. В подальшому житті  Богуславський  працював на державних посадах, був головою Кременчуцької Ради робітничих і солдатських депутатів, обирався членом Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету, керував плановою комісією Західно – Сибірського крайвиконкому, а згодом і Сибірмашбудом. Богуславський був запідозрений в диверсійній діяльності, в шпигунстві та був засуджений до вищої міри покарання – розстріл. 1.02.1937 року він був розстріляний. В 1987 р. Пленум Верховного Суду СРСР відмінив вирок, посмертно реабілітував М.Богуславського.

     Лише сьогодні, коли крок за кроком відтворюємо забуті сторінки Вітчизняної історії, М.Богуславський повертається до нас із трагічного забуття – повертається додому, в рідну незалежну Україну.